На честь визволення міста
Нинішня річниця визволення міста від німецько-фашистських загарбників через карантинні обмеження не дозволила провести біля Меморіалу пам'яті загиблих азотчиків традиційний мітинг-реквієм. Але зберігати пам'ять і традиції не можна скасувати, тому покладання квітів до Меморіалу відбулося. Брали участь в ньому керівники підприємства АТ «ДНІПРОАЗОТ», голова профкому підприємства Г.В.Потуремець, голова Ради ветеранів І.Р.Ліхолат, керівники ряду структурних підрозділів.
Місто було звільнено 25 жовтня 1943 року в ході Битви за Дніпро - однієї з найбільш кровопролитних в історії війни. Задовго до початку битви зміцнили правий берег річки, створивши так званий «Східний вал» - потужну лінію оборони від Нарви до Чорного моря. Основна частина укріплень, що проходили по Дніпру, була серйозною перешкодою для настання наших військ. Радянське командування поставило перед військами чотирьох фронтів (Центральний, Воронезький, Степовий, Південно-Західний) завдання: з виходом армій до Дніпра з ходу форсувати річку на широкому фланзі з метою розосередження уваги і сил противника, щоб захопити на правому березі плацдарми для звільнення міст. В ході здійснення цієї операції були створені 23 плацдарми, один з яких - Аульський - перебував в селі Аули під Дніпродзержинському. Операцію зі звільнення Дніпродзержинська в основному здійснювала 46-а армія Південно-Західного фронту під командуванням генерал-лейтенанта В.В.Глаголєва за активної участі 8-ї гвардійської армії у взаємодії з 17-ї повітряної армії. 24 вересня 1943 року 236-та стрілецька дивізія І.І.Фесіна першою вийшла до Дніпра. Використовуючи фактор раптовості, І.І.Фесін прийняв рішення форсувати Дніпро і захопити плацдарм. В ніч з 25 на 26 вересня 1943 року взвод добровольців 496-ї окремої розвідувальної роти під командуванням лейтенанта С.П.Шпаковського на двох рибальських човнах першим переправився на правий берег Дніпра в районі с.Аули. Протягом доби розвідники відбивали атаки ворога на невеликому клаптику землі, забезпечуючи підхід основних частин. За проявлену мужність і героїзм весь взвод розвідників був удостоєний звання Героїв Радянського Союзу. Слідом за розвідниками стали переправлятися батальйони 509-го стрілецького полку підполковника Орлова, які в запеклому бою розширили плацдарм. 3 жовтня батальйон 248-го стрілецького полку під командуванням капітана С.А.Долженкова перейшов в наступ і 3 жовтня опанував роз'їздом Воскобойня, перерізавши залізницю між Дніпропетровськом і станцією Верховцево. В ході боїв Долженков втратив обидві ноги, але залишився живий. У лютому 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Всього за мужність і героїзм, проявлені в боях за Дніпродзержинськ, 39 солдатам і офіцерам 46-ї армії присвоєно звання Героїв, в тому числі і командувачу армією В.В.Глаголєву. У жовтні 1943 року для посилення удару світських військ на Аульському плацдармі і дезорганізації ворога, в районі с. Карнаухівка був створений помилковий плацдарм, який відтягнув на себе великі сили противника і полегшив становище на Аульському плацдармі. Одночасно в районі с. Єлизаветівка бійці 51-ї інженерно-саперної бригади полковника А.Ф.Візірова під ураганним вогнем противника почали зводити понтонний міст. В ніч з 23 на 24 жовтня на Аульський плацдарм була перекинута 195-та стрілецька дивізія. За підтримки 52-го окремого танкового полку полковника І.Н.Шкадова 25 жовтня в 4 годині ранку частини 46-ї армії почали наступ. До 13 години цього ж дня Дніпродзержинськ був звільнений. Наказом Верховного Головнокомандувача від 25 жовтня 1943 р п'яти військовим частинам і з'єднанням присвоєно почесне найменування Дніпродзержинських. На честь звільнення 25 жовтня 1943 м.Дніпропетровська та Дніпродзержинська столиця салютувала двадцятьма артилерійськими залпами з 224 гармат. Пам'ять про події війни і про людей, які віддали їй свої життя, зберігають наші пам'ятники і меморіали на честь земляків, які загинули в роки війни. Один з них - Меморіал пам'яті загиблих азотчиків був сьогодні увінчаний квітами.
